Мистецтво навколишнього середовища, також відоме як екомистецтво або екологічне мистецтво, відноситься до художньої практики, яка стосується екологічних проблем або сприяє екологічній обізнаності. Він охоплює широкий спектр мистецьких форм, включаючи інсталяцію, ленд-арт і публічне мистецтво, які взаємодіють із світом природи. Як і будь-яка форма художнього вираження, екологічне мистецтво викликає етичні міркування, які є невід’ємною частиною його створення та сприйняття.
Екологічне мистецтво: Коротка історія
Історія екологічного мистецтва сягає корінням у 1960-1970-ті роки, коли художники почали протистояти впливу індустріалізації та урбанізації на довкілля. У цей період з’явилися художники, які прагнули пов’язати свою роботу з природним ландшафтом, часто створюючи монументальні твори з використанням нетрадиційних матеріалів або безпосередньо втручаючись у навколишнє середовище.
Такі діячі, як Роберт Смітсон, Уолтер Де Марія, Крісто і Жанна-Клод були в авангарді цього руху, створивши культові твори, такі як Спіральна пристань, Поле блискавок і Брама відповідно.
Етичні міркування в екологічному мистецтві
Створюючи мистецтво навколишнього середовища, враховуються кілька етичних міркувань, які формують наміри та вплив творів. Ці міркування включають:
- Екологічний вплив: Художники повинні враховувати вплив своїх матеріалів і процесів на навколишнє середовище. Використання стійких або перероблених матеріалів, а також зведення до мінімуму порушення природних екосистем є вирішальними для підтримки етичної цілісності.
- Залучення громадськості: екологічне мистецтво часто залучає громадські місця та громади. Художники-етики повинні співпрацювати з місцевим населенням, поважаючи їхні цінності та проблеми та залучаючи їх до творчого процесу, коли це можливо.
- Довгострокова стійкість: Розгляд довгострокового впливу та стійкості твору мистецтва є важливим. Твори мистецтва не повинні сприяти погіршенню навколишнього середовища або вимагати постійного обслуговування, яке може завдати шкоди навколишньому середовищу.
- Репрезентація та автентичність: митці повинні пам’ятати про те, як вони представляють природу та її мешканців у своїй роботі, уникаючи культурного присвоєння, спотворення чи експлуатації природних ресурсів чи знань корінних народів.
Екологічне мистецтво та активізм
Багато художників-екологів розглядають свою роботу як форму активізму, спрямовану на підвищення обізнаності про проблеми навколишнього середовища та надихання на дії. Етичні міркування в цьому контексті включають баланс між пропагандою та експлуатацією, гарантуючи, що мистецтво служить своїй меті, не затьмарюючи та не експлуатуючи справу, яку воно представляє.
Підсумовуючи, етичні міркування у створенні екологічного мистецтва відіграють вирішальну роль у формуванні впливу та значущості творів мистецтва. Звертаючи увагу на вплив на навколишнє середовище, залучення громадськості, довгострокову стійкість, представництво та активізм, митці можуть переконатися, що їхнє екологічне мистецтво не лише передає потужне повідомлення, але й робить це етично та відповідально.